З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ГРОШЕЙ

 Революційні події в Російській імперії в лютому - березні 19І7 року спричинили створення в Києві Центральної Ради, яка послідовно запроваджувала заходи для здобуття Україною незалежності. Першим дієвим кроком щодо створення власної грошової системи було прийняття 29 вересня 1917 року Генеральним секретаріатом (тимчасовим урядом України)  декларації «Про децентралізацію українських фінансів, оподаткування, створення спеціального бюджету та Національного українського банку».

Після проголошення ІІІ Універсалом створення Української Народної Республіки, Центральна Рада ініціювала розробку національної валюти. 1 січня 1918 року було прийнято «Тимчасовий закон про випуск державних кредитних білетів УНР», а 5 січня 1918 року випущено в обіг перші українські банкноти. Першою стала купюра номіналом у 100 карбованців (на ній був указаний 1917 рік), автором якої є відомий український художник-графік Георгій Нарбут.

Ця купюра - справжній витвір мистецтва. В оформленні банкноти митець використав «тризуб Володимира Великого» та орнаменти в стилі українського бароко. На аверсі надписи були виконані українською мовою, а на реверсі також польською та ідиш. Один карбованець тоді дорівнював 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 грама золота).

Проте, вже 1 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитних білетів», яким була введена нова грошова одиниця – гривня, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала ½ карбованця. Завершення формування структури системи українських грошових знаків відбулося 18 квітня 1918 року, коли Центральною Радою був прийнятий ще один Закон «Про надання Міністру фінансів права випустити розмінні марки». Протягом 1918-1919 років були надруковані банкноти номіналом у 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців грошові знаки у 2, 5, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в квітні 1918 року, зберіг національну валютну систему номіналів і продовжив грошову реформу. 8 липня 1918 років була випущена розмінна монета у вигляді марок-шагів. Але заколот, внаслідок якого до влади прийшла Директорія, завадив гетьманові вповні здійснити задумане.

Директорія УНР розпочала новий проект грошової реформи, запропонований головою Ради міністрів Борисом Мартосом. Він визначав єдиними засобами платежу на території України гривні і карбованці, випущені за часів Центральної Ради та гетьманату Скоропадського.

Російські рублі, випущені царським, а потім тимчасовим урядом, були анульовані і не приймалися державними установами. Директорія також оголосила про зміцнення золотого вмісту української валюти. Для цього у населення почали збирати все наявне золото і срібло для випуску монет і було прийнято рішення переплавити всі мідні пам'ятники російським царям на дрібну монету. На золотих гривнях планувалося розмістити погруддя Тараса Шевченка, а на срібних монетах - будівлю Центральної Ради. Але почати випуск монет так і не вдалося через більшовицький наступ і московську окупацію.

Незважаючи на велику кількість випущених українських банкнот, в обігу перебувало дуже мало грошей. Відсутність регулярного сполучення між регіонами, нестача товарів призводили до осідання грошей, переважно на селі. Всі вони офіційно мали один курс: один рубль усіх російських випусків дорівнював одному карбованцю українських та одному карбованцю місцевих емісій. Однак на практиці було зовсім не так, тому в Україні процвітали спекуляція грошима, гра на курсах.

У 1920 році у Варшаві була проведена остання емісія українських грошей. А на повернення гривні українцям довелося чекати більше 70 років.