БІЛЯ ВИТОКІВ ПЕРШОЇ КОНСТИТУЦІЇ

Батьківщина першої у світі Конституції зовсім не Франція і не США, як дехто вважає. На цю роль можуть претендувати одразу дві країни - Україна і Молдова. 5 квітня (16 квітня за новим стилем) 1710 року на козацькій Раді в місті Бендери (Молдова) був прийнятий документ під назвою «Пакти і Конституція законів і вольностей Війська Запорозького». Таким чином, козацька Конституція на 81 рік старіша за французьку (1791 рік) і на 77 років за американську (1787 рік). В її розробці разом з козаками активну участь приймав щойно обраний український гетьман Пилип Орлик. Підписана від козацької старшини кошовим отаманом Костем Гордієнком та затверджена шведським королем Карлом XII, вона, однак, не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання, Російське самодержавство не припускало навіть думки не те, що про Конституцію, а й про незалежність України.

БАТЬКО ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
з історії українського прапора

 

        На жаль сьогодні дуже активно поширюється міф нібито прапор УНР, який був прийнятий за ініціативою Михайла Грушевського, був жовто-блакитним (жовта смуга угорі, синя чи блакитна - унизу), а гетьман Павло Скоропадський перевернув його «догори ногами», зробивши синьо-жовтим. Однак це не відповідає дійсності.

    Сині і жовті кольори здавна були притаманні українському народу, і не лише в Галичині, але й на Наддніпрянщині. На початку ХХ століття серед українських діячів не викликало ніяких сумнівів питання, які кольори слід вважати національними, але не надавалось жодного значення порядку барв – яка з них має бути верхньою, а яка нижньою. Різні кольорові ілюстративні матеріали (листівки, плакати, стрічки), а також світлини мітингів та демонстрацій того часу засвідчують, що використовувалися обидва варіанти. Проте переважному використанню саме синьо-жовтого варіанту значно сприяло візуально-асоціативне сприйняття прапора, згідно якого синя смуга означає синяву неосяжного неба, а жовта - жовтизну безкрайніх пшеничних полів. Така версія добре відповідала українській ментальності та світогляду і дуже легко сприймалася в усіх середовищах.

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНИ …

скільки було авторів у нашого гімну? 

Вважається, що слова гімну України написав відомий етнограф і фольклорист Павло Платонович Чубинський. Однак у гімні Чубинському належить лише приспів і загальна редакція. Єдиним автором його зробив уже після смерті (у 1885 році) Пантелеймон Куліш.

Насправді ж у тексту гімну, який народився на студентській вечірці у 1863 році, було декілька авторів. Перший куплет написав Микола Вербицький-Антиох, студент Петербурзького університету, учасник Петербурзької, Київської та Чернігівської «Громад». Разом з ним пісню створював студент Київського університету Тадей Рильський, один з лідерів Київської «Громади». А викладач приватного Київського жіночого пансіонату, громадівець Павло Чубинський керував створенням пісні, правлячи створене студентами. Він же створив приспів, але називати його єдиним творцем гімну було б невірно. До речі, первісний і пізніший тексти суттєво відрізняються. Окремі рядки і строфи згодом додали громадсько-культурний діяч Северин Данилович та інші невідомі автори. Тому без перебільшення можна сказати, що слова гімну є справді народними, адже саме так і створювалися народні пісні.